Новий підхід до історії: Територія не є субʼєктом історичного процесу, лише його ареною

Новий підхід до історії: Територія не є субʼєктом історичного процесу, лише його ареною

Погляд на українське минуле в контексті світового вкрай важливий для його повного розуміння

Зміст

Адже багато процесів, які відбувались у нас — відгомін того, що творилося десь далеко.

І навзаєм — без врахування українського чинника неможлива повна картина минулого світу.

Тому ідея огляду української історії з глобальної перспективи цікава. Але важливо все ж бачити в цій перспективі український чинник.

Інакше це буде чергова світова історія з акцентом на події, які відбувалися на території нинішньої України.

А територія не є субʼєктом історичного процесу, лише його ареною.

Тому обраний для написання глобальної історії України саме територіальний підхід видається щонайменше недостатнім. Якщо розглядати Україну як об’єкт без суб’єкта українців, щонайменше отримуємо неповну, а відтак некоректну картину.

У переліку тем, з яких складається проєкт, критично мало присвячених тому, як саме українці ставали субʼєктом історичного процесу. Особливо це помітно при огляді 20 століття, коли українці таки стали таким субʼєктом.

Читайте також: П’ять проблемних питань українських підходів до історії України та історії памʼяті

Тут немає спроб окремо розглянути проблеми, повʼязані з творенням українцями своєї держави (натомість виокремлено бездержавність), які були визначальним не лише для нас, але й суттєво впливали на ситуацію в довколишньому світі.

Історія України минулого століття, згідно з заявленими темами, — це про місця, де чинилися страшні злочини (зокрема Голодомор, Голокост), проводилися масштабні соціальні експерименти зі створення тоталітарного суспільства (комуністичного, нацистського), де щось будували, якось виживали попри нестерпні умови.

Історія боротьби українців за незалежність не винесена як окрема тема.

Відтак український визвольний рух як визначальний субʼєкт історичного процесу у XX столітті, коли, нагадаю Україна повернула собі державність, втрачала і знову повертала її, як мінімум розмитий, якщо не зовсім проігнорований.

Читайте також: Памʼять як заручниця політики

Такий підхід мало пояснить, як українці змінювали світ і змінювалися самі під впливом подій у світі.

Ще менше він спроможний пояснити те, що відбувається нині: чому сталася ця війна, чому українці чинять не лише відчайдушний, а й системний спротив російській агресії.

І головне: чому українці мають перемогти. Бо світ без України як незалежної держави — це гірший світ не лише для українців, це світ, в якому знову допустимі імперії та тоталітарні режими.

Джерело

Про автораВолодимир В’ятрович, історик, народний депутат України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Новини Києва