Думки освітян і батьків щодо резонансної ситуації в одній із вінницьких шкіл є контраверсійними
Побиття вчителя у вінницькому ліцеї: реакція соцмереж
Минулого тижня у вінницькому ліцеї №6 стався інцидент, під час якого батько однієї з учениць завдав тілесних ушкоджень вчителю трудового навчання в приміщенні школи.
За інформацією Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, наразі встановлюються обставини інциденту.
Ця новина сколихнула соціальні мережі та медіапростір, а особливо освітянську спільноту.
Думки представників освітянської та батьківської спільнот є контраверсійними. Наводимо добірку найяскравіших висловлювань.
Ігор Цигвінцев, учитель, координатор освітнього проєкту «Нешкола Толока»:
Сьогоднішній вчитель нагадує мені єврея у нацистській Німеччині. Тоді іудеї були найбільш пригніченою частиною суспільства: їх звинувачували у програші в Великій війні, економічних негараздах, змові проти нації, моральній деградації суспільства.
Судячи з публічного дискурсу, учителі в Україні всім винні, ні на що не мають права, і лише іноді їм кидають, як собакам, чергову подачку у вигляді доплати.
Яким є життя вчителя, ви можете спитати у дітей вчителів – ті точно розкажуть про всі «переваги» професії.
Оксана Проскура, директор Київської гімназії східних мов:
Ситуація у Вінниці, де батько учениці вдарив вчителя, стала для мене краплею в океані болю й несправедливості. Я навіть не намагалася одразу з’ясовувати деталі. Я була шокована. Я просто уявила це на собі – як хтось приходить і б’є мене в гімназії. Уявила приниження, фізичний біль, страх і ту самотність, яку відчуває вчитель, залишений сам на сам із цією ситуацією.
Для мене було важливим прочитати слова Владислава Качура, який став на захист вчителя, з яким пропрацював 15 років. Його слово для мене – дороговартісне.
Андрій Карбівничий, викладач фізики та астрономії Самарського (Новомосковського) металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій:
Можна скільки завгодно виспівувати про надважливість тієї ролі, яку відіграє вчитель у житті суспільства. Можна скільки завгодно співати про «вчителько моя, зоре світова…».
Але ганебна правда життя полягає в тому, що освітня та навколоосвітня система України збудована таким чином, що в ній учитель є тією ганчіркою, об яку якщо і не витирають ноги всі кому не ліньки, то за бажання ці брудні ноги гарантовано безкарно можуть витерти.
Скажімо, чи не витиранням ніг об людську гідність вчителя є вимога виконання сотень, якщо не тисяч тих нікчемних циркулярів, якими чинуші всіх рангів і мастей постійно завалюють освітній простір?
Надія Лещик, освітній омбудсмен:
Найважливіше, що варто уваги – жодні непорозуміння та складні ситуації неприпустимо намагатися вирішити із застосуванням будь-яких проявів насильства. Це стосується всіх учасників освітнього процесу.
У цій ситуації хочу висловити свою підтримку вчителю та бажаю йому якнайшвидшого одужання. На жаль, наразі вчителі є досить незахищеними, зокрема від можливого прояву агресії з боку батьків.
Наголошую: жодна людина, незалежно від того, чи це дитина, чи працівник закладу, чи хтось із батьків, не має піддаватися знущанням, насильству та жорстокому поводженню.
Владислав Качур, учитель англійської мови вінницького ліцею №6:
Цей випадок – не просто напад на людину; це знущання з гідності кожного вчителя. Уявіть наступне: людина приходить до школи, щоб навчати й виховувати, а натомість отримує приниження, біль і травми. У мене болить душа. За нього. За всіх нас. Що ми показуємо дітям? Що повага нічого не варта? Що будь-яку проблему можна вирішити агресією? Що вчитель – це хтось, кого можна принизити й побити?
Сергій Бабак, голова парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій:
Висловлюємо підтримку вчителю, який постраждав у цій ситуації. Бажаємо йому якнайшвидшого одужання. А всім нам – терпіння, мудрості та єдності, щоб разом пройти цей складний шлях до перемоги.
Катерина Спітковська, учитель, колишній директор ліцею №107 «Введенський» м. Києва:
Навіть якщо допустити, що вчитель у чомусь був неправий, то батько не мав право так вчинити, і справа честі всіх освітян (і в першу чергу тих, хто називає себе лідерами освіти), аби цей випадок був вирішений на користь вчителя і став уроком для всіх. Хотілось би нарешті побачити в дії наші профспілки. Можливо, вони вже діють, а я просто про це не знаю.
Вчителі важливі? Якщо це не просто хештег до Дня вчителя раз на рік, а щось більше, хотілось би відчувати це, а не просто читати, гортаючи сторінку Фейсбук, під красивими картинками. Слова нічого не варті, саме дії стануть сигналом для вчителів. А який це буде сигнал, покаже час…
Олена Буйневич, директор Департаменту освіти і науки Одеської міської ради:
Є реакція нашого профільного комітету ВР, депутатів, зокрема Сергія Бабака. Тут зрозуміло все: і стан людини, і горе , і обставини, які всі ми мусимо враховувати, і чітка позиція щодо неприпустимості фізичного насильства, і абсолютно правильна реакція МВС, і вимога посилення безпеки в закладах освіти.
Людмила Мозгова, кандидат педагогічних наук:
Учителю дорікають букетом на 1 вересня.
Учителя бʼють на очах учнів.
Таке суспільство приречено!
PS. Засуджую побиття вчителя трудового навчання у м. Вінниці. Вимагаю розголосу цієї справи і притягнення винних до відповідальності згідно з чинним законодавством!
Алла Заможська, співзасновниця ГО «Батьки Кременчука. Полтавщина»:
А давайте просто встановимо камери спостереження, проти яких категорично виступають саме вчителі, і ви не повірите, як стане набагато безпечніше в школах. Бо поки що один випадок з батьком не перекреслює тотального знецінення дітей. До речі, чи була у вас така сама реакція на те, коли саме поліцейська залякувала дівчинку-відмінницю, допитувала дитину без присутності батьків, що є порушенням усіх чинних законів, і взагалі кричала на весь клас у школі?
… Замість металодетекторів можна державою профінансувати обовʼязкове встановлення камер спостереження.
Альона Парфьонова, співзасновниця ГО «Батьки SOS»:
Випадок з батьком, який побив вчителя у Вінниці, третю добу обговорюють із наріканням на суспільство, яке чомусь засуджує насилля над вчителем і вимагає належної реакції і дій щодо цькування дітей вчителями у школі.
І, о диво, всі ці люди щиро дивуються, чому це батьки і діти перестали поважати тих, хто знущається, або тих, хто злочинно мовчить.
Ви це серйозно? Суспільство погане?
Ви свої колег знаєте і роками споглядаєте, як дітей цькують, проте поки резонанса в мережі не буде – відвертаєте очі, а потім так обережно напишете «треба розібратись, діти ж інколи перебільшують», «ми ж не знаємо всієї ситуації», «вони інколи так доведуть, що хто завгодно зірветься», «не треба судити однобоко».
За 10 років я знаю одиниці управлінців і освітян, які засуджували публічно і приймали управлінські рішення, і знаю 1000 випадків знущання над дітьми.
Це 1000 дитячих доль, це діти, над якими дорослі знущались у школах України.