Під час війни культурне життя в Україні не припиняється, хоча перебуває під постійними атаками. Українці відстоюють свою культурну ідентичність, в якій черпають сили чинити опір ворогу.
Як передає Укрінформ, над цим розмірковує репортер журналу Der Spiegel Тобіас Рапп, який супроводжував державну міністерку культури ФРН Клаудію Рот під час дводенного візиту в Одесу наприкінці жовтня.
Рапп наголошує, що Україна повинна не тільки перемогти у війні, а й розвинути свою культурну ідентичність, яку Росія обмежує.
«І під час війни культура продовжує своє життя… саме в Україні, коли постійно надходять повідомлення про важкі бої, особливо в ці дні, коли вони ведуться за кожен клаптик землі. Ця війна ведеться не лише за територію. Йдеться саме про ідентичність, про культуру», — зазначається у статті.
Автор нагадує, що Путін розпочав свою війну заявами про те, що української нації не існує. Втім, українці знають, що вона є, і це надає їм силу боротися. І ще для них важливо, що вони – частина Європи, а не Росії.
Але Європа, Захід загалом, до яких українська нація звертається зі своїми надіями, сама більше не знає, чим хоче бути, зауважує журналіст. Він вважає, що «західноєвропейські країни вже залишили позаду драму, яку переживає України у вирі війні». І додає: можливо, люди в Україні вірять обіцянкам Заходу більше, ніж сам Захід.
«Ми приїжджаємо в Україну, аби повчитися тому, яку ціну має свобода», — зізналась міністерка на зворотному шляху до Німеччини. Вона не знає, як стали б поводитися німці, якби вони опинилися в ситуації, в якій перебуває наразі Україна.
Автор також наводить слова Клаудії Рот, які вона часто промовляла під час візиту: «В Україні мені стало зрозуміло, наскільки важлива культура для демократії».
Українська історія бере витоки в далекому минулому, український національний рух має такі ж глибокі корені, як німецький і польський, нагадує видання. Втім, російська мова століттями була владним інструментом, адже мова пов’язана з ідентичністю.
Водночас автор розмірковує над законами про мову та деколонізацію, зазначаючи, що для багатьох українців це важкі процеси. Власне, і Клаудія Рот цікавилась у свого колеги Миколи Точицького, «чи дасть українцям насправді щось те, що вони більше не будуть читати твори Пушкіна?».
«Мета зрозуміла: російська має стати в Україні чимось на кшталт англійської у Німеччині. Друга мова, якою багато хто уміє читати та розмовляти, але чужа», — робить висновок журналіст і запитує: чи не програє Україні в цій культурній грі з нульовим результатом більше, ніж виграє.
Микола Точицький, який прибув до Одеси, щоб зустріти німецьку колегу, розповів їй, що за 1000 днів війни загинули 125 культурних діячів, близько 100 тисяч будинків, що мають культурне значення, зруйновані, 1,7 млн культурних пам’яток – пограбовано.
Українські музеї могли б надати тимчасово частини своїх колекцій німецьким музеям — для експозицій, а також для того, щоб уберегти від бомбардувань. Але музейні обміни наразі не здійснюються, йдеться у статті, адже в українському політикумі не хочуть дати жодного шансу росіянам сказати, нібито Україна лишає свою культуру Німеччині.
Як зазначає Der Spiegel, чи не найбільшим враженням від візиту для німецької урядовиці стало відвідання Одеського театру опери та балету. І саме Рот першою з уряду ФРН відвідала Одесу — ще влітку 2022 року.
